В Сиропусну або Прощенну неділю

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

 Свята Православна Церква як любляча мати піклуючись про наше духовне й тілесне здоров'я і вічне спасіння, виховує нас в дусі християнської любові і Євангельських проповідей. Перед тим як вступити у Великий піст, вона підготовляє нашу свідомість до цього подвигу. Своїми службами, в молитвословіях і піснеспівах Церква старається пробудити нас до покаяння. Починаючи з неділі Митаря і Фарисея, закінчуючи сьогоднішньою неділею, в Євангельських читаннях нашій увазі пропонуються різні приклади істинної молитви, гріха, добродітелі і покаяння. В ці чотири підготовчі неділі Церква, як по сходинках драбини намагається підняти нас на висоту, з якої нам було би зручно й легко ступити на подвиг духовної боротьби. Сьогодні останній день підготовчого періоду. В цю неділю Церква згадує про вигнання Адама із Рая. Ми згадуємо цю неділю для того, щоб усвідомити що сталося з родом людським і що відбувається зараз із кожною людиною.

 Чому Адам і Єва були позбавленні блаженства? Ми знаємо, що гріх став причиною падіння наших прародителів. Адам будучи самим досконалим творінням Божим, носячи Його образ і подобіє, будучи другом Божим і володарем над іншими створіннями, через гріх, тобто нарушивши заповідь Божу, відпав від свого Творця, вступив у ворожнечу з Богом, був позбавлений блаженства й слави. Не могли перші люди знову повернутися до райського життя, тому що гріх ввійшов в їхню природу. Не може грішник наслідувати життя вічне, якщо не очиститься від свого гріха, не понесе подвиг покаяння і молитви. В стіхірах сьогоднішньої неділі на вечірні ми чуємо такі слова: " де Адам прямо рая, и свою наготу рыдая плакаше". Хоча цей плач і був покаянним, але він вже не міг повернути наших праотців до райського життя. Тому і плакав Адам напроти входу в Рай, що більше не побачить Господа свого і Творця, що більше не відчує тої райської насолоди, серед якої колись жив.

 Гріх, дорогі браття і сестри, це брехун, який постійно обманює нас, обіцяє насолоду і щастя, а приносить лише томління духа, жаль, відчуття сердечного омертвіння. Він порушує внутрішній спокій людини, "несть мира в костех моих от лица грех моих" (Пс. 34, 7), учить нас пророк Давід. Гріх, як тяжка могильна плита давить на серце грішника. Згадаймо один приклад ще з глубокої древності. До одного ритора по імені Цицерон прийшов розбійник, який скоїв вбивство, і давши Цицерону гроші, просив щоб той захищав його на суді. Відбувся суд і вбивця вийшов оправданим. Цицерон так вміло його захищав, що ніхто не міг протистояти ораторському мистецтву і переконливим аргументам знаменитого філософа. Розбійника відпустили на свободу. Пройшло багато років, і одного разу коли Цицерон йшов по місту, він побачив як його хтось переслідує, це був той самий розбійник, він кричав: стій Цицерон, я повинен вбити тебе, ти завдав мені великих страждань, вогонь опаляє мою душу, я не знахожу собі спокою ні вдень ні вночі, тому я повсюди шукаю тебе щоб вбити і припинити свої страждання. З цими словами він накинувся на оратора і вбив його.

 Ось так, дорогі браття і сестри, гріх лежить на серці кожного, хто попадає в його сіті. А буває і навпаки, яку радість і мир відчуває наше серце, коли подолавши всі труднощі і перешкоди ми звільняємося, очищаємся від гріха. Тоді хочеться жити, радіти і насолоджуватися в мирі, тишині і повній гармонії зі своєю совістю.

 Звільнитися від гріха, повернутися до Бога людина не в змозі своїми силами. Тільки Господь в святих таїнствах Сповіді та Причастя бачачи наше старання, наше розкаяння, може прийняти знову в Свої обійми, очистити душу від всякої скверни. Істинне покаяння по словам святого Євангелія неможливе без взаємного примирення і всепрощення: "Если же не прощаете, то и Отец ваш Небесный не простит вам согрешений ваших" (Мк. 11, 26). Тому вступаючи в дні Великого і спасительного посту, бажаючи через покаяння отримати прощення від Бога, ми повинні зі всією іскреністю і серйозністю простити своїх кривдників, тих хто причинив нам якусь скорботу, смуток або неприємність. Простити обідчиків – нелегка річ, це знає кожен зі свого життєвого досвіду, але простити необхідно, тому що це веління Божественного закону, закону духовного життя, без якого немає справжнього християнства.

 Завтра ми вступаємо в очищувальні дні святого посту, а сьогодні, дорогі браття і сестри, попросимо у Бога благословіння, а в святих угодників Божих – помочі, молитовного предстательства, щоб зм'ягчилися наші серця, щоб ми могли від душі простити всіх своїх кривдників, а через прощення інших і самим отримати прощення від Бога. Амінь.

Володимир Кокіш-Мельник

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский