Стрітення Господнє

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Дорогі отці, браття та сестри! Сьогоднішнє свято називається "Стрітення", яке означає зустріч. Що ж це за зустріч відбулася в Ієрусалимському храмі, яка згадується в сьогоднішньому Євангельському читанні?

 Згідно Моісеєвого Закону, мати після народження дитини через сорок днів повинна була принести її в храм. Якщо це був первенець, то за нього вимагався символічний викуп. По Моісеєвому Закону первенця-хлопчика посвячували Богові, де при храмі він трудився. З часом потреба в таких роботах зникла, але по встановленому звичаю приносилася жертва, як викуп за младенця. Для бідних жертвою була пара голубів, куплених при храмі. І тільки після очистительної молитви в притворі храму мати могла приходити на богослужіння.

 Матір Божа святістю Своєю, яка превосходить Серафимів, Нерукотворений Храм Божий, покоряючись Закону, іде в Ієрусалимський храм, щоб прийняти обряд очищення. Та, перед Якою схиляються Ангели, склоняє главу Свою під благословіння священника. Марія й Іосиф приносять жертву за Того, Хто присутністю Своєю освячує храм і Святая Святих, Хто стане жертвою за гріхи всього світу. Як цар, переодягнувшись в одяг бідного, оглядає свої володіння, так Владика Храму, в образі сорокаденного Младенця, входить в Свій Дім. Цю тайну знають лише Ангели-Хоронителі та двоє святих – Сімеон і Анна, а також (по Переданню) первосвященник Захарія – батько пророка Іоанна Предтечі. Старець Іосиф тримає в своїх руках клітку з двома горлицями – жертвою за Іісуса. В Ієрусалимському Храмі Старий Заповіт в образі Симеона Богоприїмця і Анни Пророчиці зустрівся із Новим Заповітом – Младенцем Іісусом, що лежить на руках Пречистої Діви.

 Святий Сімеон Богоприїмець був одним із семидесяти двох толковників, які перекладали Книги Старого Заповіту на грецьку мову. Працюючи над Книгою Пророка Ісаії, він вирішив замість слів "Дева родит Сына" (см; Ис. 7, 14) – написати: "Молодая Женщина родит Сына", - але був зупинений Ангелом, який сповістив Сімеону, що він не помре до того часу, доки сам не побачить здійснення цього пророцтва. Три рази старець зустрічав рубіж століть, але смерть ніби й забула про нього. І ось, зустрівши Марію в Ієрусалимському храмі з Богомладенцем на руках, Сімеон із великим благоговінням приймає Його на свої старчеські руки, благословляє Благословенного і в духовній радості вимовляє свої передсмертні святі слова: "Ныне отпущаеши раба Твоего Владыко... с миром" (Лк. 2, 29). Тоді Сімеон, звернувшись до Божої Матері, пророчеськи сказав, що Її серце пройде меч скорботи. Хто більше любить, той і більше страждає. В Ієрусалимському Храмі Вона вперше пережила Свою Голгофу, а в словах пророка Марія побачила те, що чекає її Сина.

 Яка повчальна і спасительна для віруючої душі ця подія із земного життя Господа нашого Іісуса Христа! Вникаючи в цю Євангельську розповідь, кожен християнин може подумати: "Яке було б щастя, якби Господь благоволив мені побачити Його, почути Його слова, доторкнутись хоча б до краю Його одягу, або оросити Його пречисті ноги сльозами своєї любові й розкаяння". І потрібно сказати, що ми маємо цю можливість. Серед нас і з нами завжди наш Христос Спаситель. Перед вознесінням Своїм, Він сказав ученикам: "Аз с вами во вся дни и до скончания века" (Мф. 28, 20). Слово Спасителя правдиве і обіцянку Свою він виконує. Тому, впродовж всього нашого життя ми маємо щасливу можливість зустрічі з Господом і відчуваємо від цього почутття радості, миру та блаженства.

 В таїнстві Хрещення віруючий очищається від гріхів і народжується для нового духовного життя. Христос Спаситель входить в його серце. Священномученик Ігнатій Богоносець на запитання імператора Таяна що значить "богоносець" відповідав, хто носить Христа Бога в душі своїй і є богоносець. І коли невірні, після мученицької кончини, розрізали його серце говорячи з недоумінням: "Як він носить Бога свого в серці своєму?" – то побачили в середині серця золотом написані слова "Іісус Христос". Преподобний Філофей Сінайський говорить, що це було знамення для сорому язичникам невіруючим і для укріплення всім християнам в тому, що всякий віруючий у святому Хрещенні приймає Христа і є громадянином неба, і ім'я його записується в книгу життя на небесах. В таїнстві Миропомазання людині дається благодать Святого Духа, яка укріпляє його в духовному житті. Після прийняття такої благодаті в житті християнина постійно відбуваються зустрічі з Богом. Чим ближче людина до Бога, чим більше про Нього думає і старається виконати Його святу волю, Його заповіді, і настирливо прагне до Нього, тим зустрічі з Богом відбуваються частіше й відчутніше. Але більше благодатних і радісних зустрічей із Господом ми маємо в святому храмі Божому. Молитви святої Церкви, кожне дійство, яке звершується під час богослужінь: і благословіння священнослужителя, і окроплення святою водою, і помазання святим єлеєм, і вкушеніє благословеного хліба за всенощною, і цілування святого хреста і святих ікон – наближає нас до Бога, бо всі ці дійства, освячені Духом Святим, є проповідниками божественної благодаті, яка з'єднує нас тісними та солодкими узами з нашим Спасителем і Богом під час щирої молитви, якщо в ній християнин відкриває свої душу й серце Господу, то вона дає можливість відчути присутність Бога і "Близ Господь ко всем призывающим Его, ко всем призывающим Его в истине" (Пс. 144, 18). Постійна молитва дорогоцінна для християнина ще й тим, що допомагає йому пізнати Бога і Його божественні ознаки; особливо те, що Бог є любов - любов, яка в силу своїх ознак сама шукає зустрічі з нами, спішить до нас на допомогу – саме тому, що вона любов. І тому людина, яка щиро й довірливо молиться Господу, відчуває невимовну радість присутності Христа, який сказав: "Ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них" (Мф. 18, 20). А тут не тільки двоє чи троє, тут земна воїнствуюча Церква з'єднується з небесною, торжествуючою; тут святі Ангели, особливий покров Цариці Небесної над нами, особлива присутність Божа. Через те святі отці закликають нас любити святий храм – цей небесний рай на землі, це училище благочестя, радять постійно відвідувати його і готувати в ньому свою душу для вічного життя. В храмі Божому звершується найвеличніше із всіх чудес на землі – перетворення хліба та вина в спасительне Тіло Господа і животворящу Його Кров. Але щоб приступити до цього таїнства, потрібно щиросердечно покаятись, отримати прощення гріхів в таїнстві Покаяння, і тільки тоді Господь увійде в нашу душу, яку освятить, і просвітивши буде укріпляти нас, щоб приготувати для життя вічного.

 Дорогі отці, браття та сестри! Це всі земні наші зустрічі, але буде й остання наша зустріч з Христом для всіх людей, для всього людства. Ніхто цієї зустрічі не промине: чи хоче він цього, чи ні, чи вірує в Бога, чи служить Йому вірно, чи людина ця невіруюча – всі предстануть перед Господом на Страшному Суді і отримають воздаяння по своїх вчинках. На землі дані нам час, сили, засоби і можливості зустрічатися з Богом, щоб ця остання зустріч була не страшною, а радісною й блаженною; щоб зустріти нам радісно Господа в другому славному Його пришествії навчімося зустрічати Його тут, на землі, у всі святкові дні; в храмі, вдома і на кожному місці, в постійній молитві – розмові з Богом, в частому і чистосердечному покаянні, в спасительних ділах віри, любові та добра, особливо у творінні милостині, в достойному причасті Святих Христових Таїн.

 Таким чином, все своє життя ми повинні готуватись до цієї зустрічі. Воно повинне відповідати Євангельському вченню, постараємось не лише називатися християнами, але й бути такими в житті, дорожити своїм святим і високим званням. І по молитвах святого праведного Симеона Богоприїмця і Анни Пророчиці зростати у вірі, праведності й благочесті, щоб і нам стяжати благодать Святого Духа, а зустрівшись із Господом почути голос праведного Судії: "Приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира". Аминь.

 Анатолій КОШАК

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский