Новости семинарской жизни

24.11.2019. Недільне богослужіння в семінарії

12.11.2019. Викладач Почаївської духовної семінарії взяв участь у Міжнародній науково-практичній конференції

10.11.2019. В Почаївській семінарії відбувся духовно-просвітницький вечір

10.11.2019. В Почївській семінарії вшанували день пам'яті преп.. Іова Почаївського

07.11.2019. Почаївська семінарія взяла участь у святкуваннях дня пам'яті ікони Божої Матері «Всех скорбящих радость»

29.10.2019. Вихованці 4-го класу семінарії та студентки 3-го класу регентського училища відвідали святинi Закарпаття

24.10.2019. У Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

20.10.2019. B семінарії відбувся постриг вихованців IV-го класу у чтеці

18.10.2019. Другий клас ПДС відвідав Почаївський історико-художній музей

15.10.2019. Богослужіння в семінарії на Покров Пресвятої Борогодиці

09.10.2019. Богослужіння в день пам'яті св. ап. Іоанна Богослова

27.09.2019. Cвято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього в семінарії

23.09.2019. При Почаївській семінарії відкрилася недільна школа для дітей

19.09.2019. Ректор семінарії взяв участь у святкуваннях на честь преп..Афанасія Брестського

12.09.2019. Початок навчального року в Почаївській семінарії

10.09.2019. В Почївській семінарії вшанували пам'ять преп. Іова Почаївського

Проповідь на тему: Про воздаяння Боже

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Продавайте имения ваши и давайте милостыню. Приготовляйте себе влагалища не ветшающие, сокровище не оскудевающее на небесех…» (Лк.12:33)

 Сьогоднішнє Євангельське читання дорогі браття і сестри, нагадує нам про одного юнака, який прийшов до Христа і запитав, як йому спастися: « адже і заповіді виконую, і десятину даю, чого ж ще мені не вистачає?» «Продай майно своє і роздай бідним, і матимеш скарби на небі» - відповів Христос юнакові. Юнак засмутився адже мав велике багатство, і зі скорботою пішов геть. З цього прикладу ми бачимо якою тяжкою буває наша прив'язаність до багатства. Тож «чого ж ще мені не вистачає?» - певно таким запитанням задавався кожен із нас. Відповідь проста, та чи бажаємо ми її чути.

 Лазар, котрий лежав біля воріт багача, бажав хоча б крихтами, які падали зі столу вгамувати свій голод, а натомість помирав голодною смертю, ба більше він знемагаючи плоттю був настільки знесилений, що навіть не міг відігнати собак, які приходили і облизуючи його рани, доставляли йому нового болю. Певно багато з нас зараз осудили багача, який напевно бачив тяжкі муки Лазаря, проте пригадаймо якої участі отримав кожен із них, і тоді все стає на свої місця.

 Браття і сестри, давайте зараз поглянемо на наше сучасне життя, адже як колись так і сьогодні, просто на вулиці можна зустріти когось, хто потребує нашої допомоги. Та чи відразу ми відкликаємось на заклик? Чи відразу реагуємо на благання про допомогу? Нажаль ні. Частіше всього ми відвертаємось від людей, аргументуючи це тим, що в нас немає часу чи можливості, або ж взагалі проходимо поруч, роблячи вигляд ніби ми їх не помічаємо, і тим самим робимо їм дуже боляче. І тому в такому світлі подій, можна сказати, що «тяжко буде багатому увійти в Царство Небесне», адже ми піклуючись про земне, забуваємо піклуватись про небесне. В іншому ж місці Священного Писання Христос говорить в заповідях блаженств: «Блаженні милостиві, тому що вони помилувані будуть»(Мф.5:7). Ці та інші слова повинні мотивувати нас до добрих справ, до справ милосердя. Ми повинні зрозуміти те що на противагу нашим гріхам, тобто злим справам будуть добрі справи, в яких невід'ємну частину займає милостиня. Святий Іоанн Златоуст пише, що «гордість – є матір'ю всіх гріхів, а милостиня – матір'ю і початком всіх доброчинностей». Є всім нам відоме, але нажаль мало виконуване «Золоте правило»: «стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе». Тож поставимо себе на місце не тільки бідних, але і хворих людей, людей які потребують тої чи іншої допомоги. Постараємось зрозуміти іншого, стати з ним на один рівень (на одну сходинку), відчути його труднощі і сприйняти як свої власні. Адже згідно із християнською мораллю, кожна людина маючи матеріальні блага є боржником тих людей, які не мають матеріальних благ, або позбавлені їх. Якщо християнин має можливість допомогти нужденному ближньому, то нашим святим обов'язком є надання цієї допомоги. За одним із крилатих висловів, ми повинні голодного накормити, спраглого напоїти, голого одягнути, бездомного прихистити. Тобто ми повинні піклуватися про ближніх, здійснюючи добрі справи й допомагаючи їм у житті. Але в першу чергу ми повинні піклуватись про хворих, вдів, сиріт і бідних, які цього найбільше потребують. Причому повинні піклуватись про них так само, як і самі б бажали щоб піклувались про нас, адже і самі можемо потрапити у подібне становище.

 У Євангелії також вказана і причина чому ми маємо допомагати людям. Згідно з Божим законом воздаяння, до людини завжди повертається те, що вона робить іншим людям, у вигляді добра чи зла, у вигляді допомоги чи шкоди. Тому ми люди, згідно із законом Божого воздаяння отримуємо те, що даємо людям і Богові. Наші благодіяння або недобрі вчинки, благословення або прокляття, і все це рано чи пізно обов'язково повернеться до нас. Під час гострої потреби вони можуть повернутися до нас навіть у двократному розмірі: « І дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше» (Іов.42:10). За добрі вчинки, як за віддане служіння Богові, Господь винагороджує людей добрими дарами у цьому житті, поширюючи свою нагороду ще і на життя небесне. «Добрий отримує благовоління від Господа»(Притч.12:2) І кожна людина, що легковажно скривдила іншу, або заподіяла їй шкоду, рано чи пізно отримає за це відплату. Тобто переживатиме те, що відчули інші люди, позбавлені допомоги і участі такої людини. Таким чином, враховуючи закон Божого воздаяння у своїй поведінці та в побудові свого життя, людині доцільніше робити добро, корисніше допомагати ближньому. Тому що згідно із законом Божого воздаяння, до самої ж людини повернуться її ж добрі вчинки.

 Та чи не випадково браття і сестри, сьогодні Свята Церква вшановує пам'ять святого праведного Філарета Милостивого? Цей праведник маючи від Бога добре серце, всі свої скарби роздав бідним і знедоленим. І навіть тоді, коли Філарет позбувся усього свого майна, він не переставав ділитися із ближніми останніми крихтами зі свого столу, за що Господь зглянувся на милосердя Свого праведника, і повернув йому все сторицею. Адже Господь бачив, що ніщо не могло похитнути Філарета на шляху праведності. Звичайно, ніхто з нас не готовий до такого подвигу на всі сто відсотків, але кожна людина може і повинна хоч раз у незначній мірі наслідувати приклад, який здійснив святий Філарет.

 Отож, нехай Господь допомагає нам дорогі браття і сестри, щоб ми знайшли у собі рішучість, готовність і мужність ділитись із бідним тим, що ми маємо, і таким чином збирали скарби на небі, у Христі Іісусі Господові нашому. Амінь.

Морозов Iгор

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин