Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на Введення в храм Пресвятої Богородиці

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми згадуємо подію введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія є ключовою в домобудівництві нашого спасіння, так як Богородиця стала ківотом, який вмістив Невмістимого, стала матір'ю Господа нашого Іісуса Христа

 Святі богоотці Іоакім і Анна походили з роду Давидового. Вони мали земне багатство і творили багато милостині. Третину доходів жертвували на храм, третину роздавали бідним, і лише третину залишали для себе. Одна тільки була печаль у них на серці, - не мали вони дітей, а це вважалося у євреїв позором. Ця скорбь побудила їх пламенно молитися до Господа. Як ми знаємо, що не буває непочута молитва праведника у Бога. Іоакиму та Анні було одкровення, що Господь дасть їм дитину. Тоді благочестиві батьки дали обєт посвятити свою дитину на служіння Господу. Коли у них народилася донька, то їхній радості не було кінця. Раділи всі їхні родичі, близькі та знайомі. Благочестиві батьки возблагодарили Господа і назвали своє дитя Марією, що означає госпожа та владичиця.

 Коли отроковиці виповнилося три роки, то батьки виконали свій обєт і привели її до храму. Це торжественне шествіє супроводжувалося хором отроковиць, які йшли з запаленими свічками, радіючи та співаючи. Хто бачив древні будівлі, то знає, що сходи Ієрусалимського храму набагато більші, ніж ті, по яких ми з вами ходимо. Діву Марію поставили на першу сходинку, і дівчинка, без посторонньої допомоги, немов на крилах, піднялася на найвищу п'ятнадцяту сходинку. Первосвященник Захарія, по наїтію Духа Святаго, ввів Богоотроковицю во Святая Святих, куди дозволялося заходити тільки первосвященику з очистительною кров'ю за гріхи народу, та й то лише один раз в рік. Про це Свята Православна Церква повіствує такими словами: «Ангели вхождение Пречистыя зряще удивишася како Дева вниде во Святая Святых». Святая Святих – це прообраз новозавітнього алтаря. З цього часу Діва могла входити туди для молитви. Важливо, що Святая Святих на цей час не мала Ковчега Завіту з його священними речами: скрижалями Завіту, манною і жезлом Аарона прозябшим. Тобто було абсолютно пусте і цим неначе свідчило про закінчення Старого Завіту. Ці речі прообразували Пресвяту Богородицю, і вона наче замінила їх.

 Із Священного Передання нам відомо, що Діва Марія була прикладом для усіх інших. Ніхто не бачив її у гніві та не чув від неї ніякого укору. Уважність у молитві, смирення, скромність, кротість та любов до ближніх виділяли її серед інших. Протягом дня вона молилася, упражнялась в труді та читанні книг Священного Письма, потім знову молилася, поки ангел не являвся їй з їжою. Зберігала Пресвята Діва і благоговійне відношення до храму Божого.

 А давайте дорогі браття і сестри задумаємося над тим, яке значення для нас має храм?

 У храмі починається, звершується та закінчується наше спасіння. В таїнстві Хрещення ми вмираємо для життя плотського, гріховного і відроджуємося від Духа Святого в життя духовне, святе. В Миропомазанні нам подаються благодатні дари Святого Духа, необхідні для возрастання в духовному житті. Введення Богородиці нагадує нам обряд воцерковлєнія, після звершення якого дитина стає повноцінним членом Церкви. Ми також, неначе посвячуємо своїх дітей на служіння Господу. Велика відповідальність лежить на батьках, які повинні виховувати своїх дітей в страсі Божому. Необхідно причащатися Тіла та Крові Христових, адже в цьому Таїнстві ми з'єднуємося з Самим Христом. «Ядый Мою плоть и пияй Мою кровь во Мне пребывает, и Аз в нем, - рече Господь». Коли дитині виповнюється 7 років, потрібно приводити її до таїнства Ісповіді, так як через Покаяння нам подається благодать, яка очищає нас від гріхів, які ми скоїли після хрещення. А також потрібно навчати дітей до благоговіння в храмі, так як тут невидимо присутствує сам Господь. В таїнстві Вінчання чоловік та дружина отримують благодать, що освячує подружній союз для благословенного народження та виховання дітей. В таїнстві Єлєосвященія ми отримуємо благодать, яка зцілює нас від тілесних хвороб, через зцілення від хвороб душевних. «Причиною всякої хвороби є зіпсованість душі», - говорить святитель Іоанн Златоуст. В таїнстві Священства, пастирю подається благодать, необхідна для духовного відродження та виховання інших через звершення Таїнств та проповідь. «Идите и научите вся языцы, крестяще их во имя Отца и Сына и Святаго Духа…» - повелів Христос. Не залишає Церква своїми молитвами людину і після смерті. Таким чином ми бачимо, що у кожному Таїнстві подаються благодатні сили для духовного возрастання. Відомо багато прикладів, коли дитина хворіла, і після прийняття Хрещення зцілювалась. Також після звершення Соборовання безнадійно хвора людина ставала здоровою. А бувало і таке, що людина помирала. Чому так? Ми цього не знаємо. Тому що це судьби Божі. Можливо душа тієї людини була готова до відходу у вічність. Також преподобний Амфілохій Почаївський після постригу в схіму зцілився, і ще довгий час служив Богу та ближнім. Преподобний говорив, що хто не читає Євангеліє, той не християнин. Всі ми з вами, дорогі браття і сестри, повинні читати Євангеліє, якщо хочемо спастися.

 В сьогоднішньому Євангельському читанні ми чули про двох сестер, в дім яких зайшов Господь. Марфа суєтилася та хотіла накрити пишний стіл, а Марія слухала те, що говорив Господь. І коли Марфа попросила Господа відпустити Марію, щоб та допомогла їй, то Господь сказав: «Марфо, Марфо, печешися и молвиши о мнозе службе, едино же есть на потребу, Мария же благую часть избра, яже не отъимется от нея». Цими словами Господь забороняє не гостинність, а суєтність та розсіяність. Тобто ми повинні розуміти, що життєві нужди мають бути на останньому місці. Також Господь говорить : «Ищите прежде Царствия Божия и правды его, и вся сия приложатся вам».

 Усі ми з вами сьогодні ізбрали благую часть, тому що знаходимося в храмі Божому, де слухаємо Слово Боже. Церква – це духовна лікарня, де ми отримуємо благодатні сили для боротьби з дияволом та своїми страстями. Церква – це місце нашого спасіння. Задача Церкви – підготовити нас до Царства Небесного, тому що там наша справжня батьківщина, згідно слів апостола Павла. Тут ми живемо тимчасово, а там – вічність. Тому давайте, браття і сестри, будемо спішити у храм, так як Церква – це корабель нашого спасіння, знаходячись в якому ми зможемо досягнути, незважаючи на бушуючі хвилі життєйського моря, тихої пристані Царства Небесного, идеже несть болезнь ни печаль ни воздыхание, но жизнь безконечная. Амінь.

Снiгур Олександр

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин