Відношення до ближніх

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Якоже хощете да творят вам человецы и вы творите им такожде.» (Лк. 6,31). В сьогоднішньому воскресному євангельському читанні апостол Лука передає нам коротку настанову Господа про те, як нам треба жити по закону Божому і щоб цим самим виконувати заповідь любові. Чого бажаєте собі того бажайте і іншим, а чого не бажаєте і не робите собі, того і іншим не робіть. Хочете щоб ближні поступали з вами добре і ви робіть добрі справи. Хочете щоб вас не ображали, також нікого не ображайте, якщо вам неприємно коли про вас говорять неправду, осуджують і порочать - не робіть цього ближнім. Навіть в старому заповіті один з мудреців говорив: « Не копай іншому яму, бо сам попадеш в її і не став іншому сіті бо сам будеш уловлений ними.»

  Однак в буденному житті ми часто забуваємо цю простеньку заповідь. До одних ми відносимося добре, про інших думаємо як попало, на себе взагалі ніколи не дивимось. Коли робимо добро, то робимо з якоюсь вигодою для себе. Саме тому Господь говорить: « И аще любите любящия вы, кая вам благодарность есть, ибо и грешницы любящия их любят. И аще благотворите благотворящим вам, кая вам благодарность есть, ибо и грешницы ибо и грешницы тожде творять. И аще взаймы даете, от нихже чаете восприятии, кая вам благодарность есть, ибо и грешницы грішником взаим давают, да воспримут равная. » (Лк 6, 32 – 34) Бачимо що користі від цих поступків нам немає, а тому Господь продовжує: « Обаче любите враги ваша, и благотворите, и взаим дайте ничесо же чающе, и будет вам мзда ваша и будете сынове Вышняго, яко той благ есть на безблагодатныя и злыя. Будете милосердии, якоже и Отец ваш милосерд есть. » (Лк 6, 35 – 36).

 Тяжкі ці заповіді для нас слабких і схильних більш до зла ніж до добра, але якщо б вони були неможливі для нашого виконання, то Господь не заповідав би їх нам. А тому то, хто навчиться понуждати себе до добра і просити допомоги у Бога, для того буде все можливо, адже «Царствие Божие нудиться и нужницы восхищают е . ( Мф 11,12)»Слухаючи Євангеліє і отримуючи настанови від Господа, щодо нашого ж відношення до ближніх, не можна не згадати про братій і сестер наших, які перебувають в розколі і який вже понад двадцять років породжує негаразди і розбрат в українському православ’ї.

 « Розкол пройшов через долі і серця людей, порушив суспільну і сімейну злагоду. Але найстрашнішим його підсумком є те, що чимала частина віруючих і до цього часу перебуває поза спілкуванням з благодатною повнотою Вселенського Православ’я, вони позбавлені можливості поклонитися святиням Єдиної Церкви, молитися зі своїми одноплемінниками, причащатися Пречистого Тіла і Крові Христової з однієї чаші. Адже головне лихо розколу – є оскудєніє божественної благодаті.

 Останнім часом, все більше свідчень є про те, що багатьох, які пішли з церковної огорожі, обтяжує їхнє становище. Але ще більш болісне воно для нас. Бо за словами апостола Павла: « уста наша відкриті до вас… серце наше розширене. Вам не тісно в нас але в серцях ваших тісно. ( 2 Кор. 6,11 – 12 )» Що може бути більш бажаним, ніж повернення братів, які були відокремлені, в спасительну огорожу Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви? Це було б справжнє торжество Православ’я, торжество Любові і Віри Христової. «Ми молимося про наближення тієї години, коли ухилені в розкол, вільно і невимушено побажають вернутися в лоно Церкви, про те щоб настав цей довгожданий день, який принесе мир і спасіння багатьом змученим душам. І ми віримо що цей день неодмінно настане» ( Звернення Св. Синоду до віруючих України ).

 А тому то будемо усердно молитись Богу, Його Пречистій Матері, святому Ангелу Хранителю і всім святи щоб помагали нам одолівати вражду, смягчили наші серця і допомогли нам стяжати любов до всіх і вічне спасіння. Амінь!

 Барановський Ігор

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

У Господа Бога такой закон: грешников, помилованных Им и потом опять возвращающихся на свои грехи, наказывать с возрастающею постепенно силою.

Праведный Иоанн Кронштадтский

Если попечалуешь о грехах или умилишься, или прослезишься, или воздохнешь, воздыхание твое не утаится от Него: "Не таится 6о от Него, — говорит св. Симеон, — капля слезная, ниже капли часть некая". А св. Златоуст глаголет: "Аще посетуеши точию о гресех, то приимет Он в вину твоего спасения".

Преподобный Моисей Оптинский