Новости семинарской жизни

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

18.04.2015. Митрополит Сергий возглавил вечернее богослужение в Почаевской семинарии

13.04.2015. Пасхальне богослужіння в Почаївській семінарії

07.04.2015. В Почаївській семінарії на свято Благовіщення Пресвятої Богодиці звершили святкову літургію

29.03.2015. На свято Похвали Божої Матері в Почаївській семінарії звершили таїнство Єлеосвячення

Проповідь на тему: «Хрест Господній»

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Уся наша планета всіяна пам'ятниками. Ці пам'ятники зведено людям, геніям, відкриттям і героїзму. Зведені вони вдячними дітьми, батьками або суспільством. Однак, серед них здіймається єдиний і неповторний пам'ятник, котрий зведено аж ніяк не любов'ю чи вдячністю, не доброю пам'яттю чи з доброї нагоди. Зведено його злобою, ненавистю і підступністю людською. Пам'ятник цей – Хрест Христовий, до якого люди прибили свого Спасителя і Бога.

 Цицерон страту на хресті вважав найжахливішою з тих, що придумали люди. Сутність її полягає в тому, що людина провисаючи на хресті, довго і мучительно помирає. Але знаряддя ганебної страти Господь освятив своїми стражданнями. Хрест став жертовником, на якому було принесено Всесвітню жертву. Хрест є видимим висловленням віри християнина, є найкоротшим символом віри.

 Як тільки в христянській сім̓ї народиться дитина, як священник через кілька днів при хрещенні осіняє його хресним знаменням. Як тільки ми почали відрізняти праву руку від лівої, як зображення хреста зробилося небхідним при наших молитвах. Хрест не залишає нас і по смерті. Прийде час, коли зімкнуться наші повіки, кров застигне в наших жилах, і тоді хрест увінчає місце нашого покою. Можливо, наше ім'я забудуть всі живі, а хрест який стоятиме над могилою скаже: тут покояться останки християнина.

 Для нас, віруючих людей, Хрест – це передусім знамено нашого життя. Кожне військо має своє знамено. Це знамено є символом, що об'єнує всіх воїнів. Кожен полк його береже до останньої краплі крові останнього солдата. Немає більшої ганьби, ніж втратити знамено свого полку. Для християн знаменом життя є Хрест Христовий. Так визначив Сам Спаситель: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною»(Мк.8:34). Якщо наш життєвий хрест буває часом дуже важким, якщо ми знемагаємо,- у хресті наша сила. Яким би не був хрест земний у людини, вчать преподобні отці, потрібно пам'ятати, що його несе передусім Спаситель, а потім вже ти людина.

 Кожен із нас має нести свій житєвий хрест, і знати, що Господь дає силу для цього. Один чоловік у відчаї звернувся до Бога: «Боже, немає сил, дай мені легшого хреста!» Господь відповів йому: «Ось лежать перед тобою хрести, вибери собі сам». Той чоловік почав шукати собі хрест. Здалося йому, що один підходить. Узяв його на плечі – тяжко і не зручно, тягне до землі. Так само і другий, і третій. Довго він перебирав хрести, поки на решті не знайшов найменшого. Узяв його й відчув, що хрест наче для нього приготовлений. І каже тоді до Господа: «Дозволь мені зяти цей хрест, він найлегший з усіх». Господь же відпові йому: «Це ж і є той хрест, від якого ти відмовлявся».

 Звершуючи праздник Воздвиження, ми повинні уявляти собі страждання, які перетерпів Господь. Померти за своїх ворогів – винятковий випадок в історії людства. Хритос помер не за друзів своїх і приятелів, Він страждав за ворогів та грішників. Та чи розуміє людина XXI століття, що тае страждання? Напевне так. Бо страждаємо ми від перебою з подачею гарячої води. Нам буває нелегко , коли вимикають електроенергію на кілька годин підчас перегляду улюбленого серіалу. А як тяжко заробляти гроші не просто на одяг, а на найкращий одяг для дружини та дітей, на кращу машину, ніж в сусіда. Напевне, найбільшою перепоною до спасіння сьогодення є комфорт, яким ми себе облаштували. Та це не означає, що потрібно втікати в пустелю, як середньовічні аскети. У сучасному житті виявляється можна розпинати свою гріховну плоть. Хіба не буде роздавання милостині тяжким хрестом для жадібного? Хіба не буде дотримання посту подвигом для любителя попоїсти? Хіба не мучиться людина, коли намагається позбутися шкідливих звичок: паління та алкоголю? Та як себе налаштувати на такі зміни?

  Напевне, якби ми часто згадували страждання і смерть Спасителя, то нам і на думку б не приходило багато гріхів. Якби ми мали в думках цю преклонену голову за нас на хресті, то чи стали би гордо думати про себе? Якби ми пам'ятали про ці руки, пробиті цвяхами, то чи стали би простягати свої руки на присвоєння чужого? Якби ми частіше уявляли втомлений лик, зімкнуті уста, пробите ребро, то чи стали би житити тільки для плоті, розваг?

 Якщо до цих пір ми рідко згадували про страждання Спасителя, то зупинимо свою увагу на них тепер. Послухаємося Матері Святої Церкви, яка закликає нас до цього спомину словами стихіри: «… и мы вси вернии, таинственно воображающе Крест Господень, спасаемся державою его». Амінь.

Козел Роман

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин