Другие статьи

суд Божий
Смерть, о которой знали еще год назад
В Священном Писании смерть представляется как разлучение души от тела. Человек рождается смертным и любомудрие состоит в том, чтобы бояться грехов, а не смерти.


Какие молитвы угодны Богу?
Какие молитвы угодны Богу?
Состояние духовного огрубления или одичания в современное время очень тяжело и опасно, ибо выйти из него опять на правильную дорогу гораздо труднее, чем встать на эту дорогу только что начинающему новичку.


при выборе супруга или супруги
На что обращать внимание при выборе супруга или супруги
Многие в наши дни при выборе спутника жизни руководствуются двумя основными критериями, которые считают для себя главными: первый - это любовь.
Православная семья в XXIвеке
Самое ценное и радостное, что может быть у человека во всей жизни – это две родные семьи.


суд Божий
Смерть, о которой знали еще год назад
В Священном Писании смерть представляется как разлучение души от тела. Человек рождается смертным и любомудрие состоит в том, чтобы бояться грехов, а не смерти.


Паисий святогорц о воспитании детей
Воспитание ребенка начинается с беременности. Если мать молиться и живет духовно, то младенец в ее чреве освящается, т. е. состояние матери отражается на состоянии ребенка


Излучение от мобильного телефона не зависит от его стоимости
В православной среде уже давно забили тревогу о вредности и излучения от мобильного телефона. И тем не менее мобильным телефоном пользуются практически все.


Психоневрологические заболевани
Психоневрологические заболевания на духовной почве
Рассмотрение этого рода заболеваний хочется начать со слов современного греческого писателя, митрополита Иерофея (Влахоса)


Ругань и сквернословие - кому это выгодно?
Ущербность всегда агрессивна, и эта агрессивность проявляется прежде всего на уровне языка


Подорож Тараса Шевченка на Західну Україну та відвідини Почаївської Лаври
Після закінчення Петербурзької академії мистецтв Тарас Григорович Шевченко прибув до Києва де в 1845 році поступив у щойно створену Археографічну комісію,

Духовний образ старця Амфілохія: подвиги (молитви, посту, юродства), безсрібництво, дарування (костоправства), прозорливість.

 Кожна людина, відповідно до образу свого земного життя, створює певний духовний образ. Особливо це можна сказати про угодників Божих. Так святитель Миколай прославляється, як образ кротості. Преподобний Силуан став образом покаяння. Преподобний Іов Почаївський «истинныя веры проповедник безбоязнен». В духовному образі преподобного Амфілохія бачимо духоносного старця, серце якого завжди палало любов’ю до Господа і відкрите для допомоги ближнім. Формувався цей духовний образ подвигами молитви, посту, юродства, безсрібництва іншими. За що був по-особливому прикрашений даруваннями прозорливості, костоправства та цілительства.

 Задатки благочестя одержав майбутній святий ще в дитинстві, беручи приклад зі своїх батьків, які, при своїй зайнятості, ніколи не виходили з дому без молитви. Молився Яків (так називали його в святому Хрещенні) і на службі в Царській Армії, і під час німецького полону. Ще з більшою силою затеплилась молитва, коли юнак зробив вибір в своєму житті. Тут біля Лаврських святинь молодий послушник, а згодом монах та священик особливо віддався подвигу молитви. Зі спогадів нині покійного архімандрита Сільвестра відомо, що подвижник часто молився вночі. Неодноразово бачили його на молитві під деревом в саду, де в свій час ніс послушання. На рахунок молитви преподобний говорив: «День для послушання, ніч для молитви». В ті часи Лавра переживала гоніння зі сторони безбожників. Для паломників не було можливості заночувати ні в готелях, ні в місцевих мешканців, так, як були постійні облави. У зв’язку з цим для відпочинку богомольців відкривали один з храмів, де цілодобово возносилась молитва. З радістю на ці богослужіння приходив отець Іосіф і до ранку служив молебни та акафісти. Тільки молитва давала силу преподобному витримувати випробування в Буданівській лікарні, куди відправили його злопам’ятні богоборці за те, що подвижник не дав закрити Троїцький собор. В психіатричній лікарні його побрили, постригли, зірвали з грудей хрест і відправили в кімнату для буйних душевнохворих. Злі духи, які знаходились в людях, зразу відчули присутність святої людини. Від ліків, які вводили преподобному, розпухало все тіло, тріскала шкіра. Згадуючи це, старець закривав руками лице. Але молитва укріпила святого. Лікарі запитували його: «Чи можете вилікувати хворих нашої лікарні?» «Можу, - відповів тарець, - але мені для цього потрібні Євангеліє, хрест і ризи. Через два тижня тут не залишиться ні одного хворого», (а їх тоді було біля 500 чоловік). «Ні ви нам без молебнів лікуйте», - перелякано сказали лікарі. «Так не можливо. Коли солдат іде в бій, - пояснює старець, - він бере зброю, патрони, гранати. Нашою зброєю проти невидимого ворога є святий хрест, святе Євангеліє і свята вода». більше не мали шо сказати лікарі.

 В с. Мала Іловиця, в домі племінників для старця влаштували домову церкву, де кожен день служились водосвятні молебни, під час яких проявляв Господь свої милості хворим. Читались також акафісти Спасителю, Божій Матері, преп. Іову. Поминання записок тривало до 40 хвилин. Крім того, цілодобово читалася Псалтир. «Одного разу зимовим вечором, - згадує послушниця о. Іосіфа, - я читала Псалтир. Читала машинально, роздумуючи про свої проблеми. Ненароком глянула в бік і побачила батюшку, який строго глянув на мене і сказав: «Вустами читаєш молитву, а думки далеко від Бога.»» Так святий зауважив на скільки важлива сердечно-розумова молитва, яку він завжди звершував, а особливо по ночах в повній схимі, з кадильницею в руках. Преподобний говорив: «Молитва - це насолода для душі, це життя. Я був немічним, а ось помолився з вами і уже легше». «Де молитва - там і місце святе. Молитва вогонь , що попаляє всі гріхи. Молитва - зцілення, вона вище всіх ліків. Молитва позбавить від смерті. На молитву треба бігти як на пожежу. А у нас, на жаль, все навпаки. Саме молитвою треба лікувати недуги сьогодення». Простим людям батюшка благословляв 1 годину на добу виділяти на домашню молитву, а священикам - 3 години. Весь інший час хай заповнює Іісусова молитва, або ж молитва «Господи помилуй».

 Кожен день допомагаючи хворим, а особливо одержимим злими духами, святий добре пам’ятав слова Господа: «Цей рід лукавий виганяється тільки молитвою і постом». Удосконалюючись в молитві, преподобний Амфілохій проявив себе як строгий посник. Старець по середах і п’ятницях не вкушав їжу і іншим благословляв. «Якби ви знали який піст солодкий», - говорив він, маючи на увазі солод духовний, котрий відчуває душа. В дні строгого посту радив рано встати з постелі, до початку ранішніх молитв положити три земних поклони з молитвою «Богородице Дево радуйся..», щоб легше витримати піст в цей день. Приймаючи людей в Іловиці, старець щоденно пригощав всіх благословенною монашескою трапезою, під час якої також відбувалися зцілення. Нам відома тільки невевеличка частина постового та інших подвигів батюшки, які він старався приховати від людського зору. А щоб це краще вдавалося, брав на себе подвиг юродства. Часто приймаючи на себе образ людських пороків, вказував людям на причини їхніх хвороб. Гріховна людина завжди хоче показатися кращою, ніж вона є насправді. У старця все було навпаки. Після явного чуда покаже таке юродство, що ні вчений, ні хто інший не зрозуміють що відбувається. І тут особлива таємниця. Деякі після цього відходили в нерозумінні і з насмішкою говорили, що він обманщик, п’яниця. Соблазнився в серці і о. Петро, який приїхав до старця всією сім’єю. Батюшка, звертаючись до священика, каже: «Люди говорять, що Іосиф святий, який же він святий, він п’яниця. А зцілення ви одержуєте по своїх молитвах». Коли старець пропонував випити спиртного, всі дивувалися, що ніхто не п’янів. А послушання старцю обезсилювало злих духів і допомагало зціленню. Важко переносив подвижник славу зі сторони людей. Юродством батюшка посрамляв ворога і уникав прославлення.

 Велике значення в становленні духовного образу подвижника відіграло і його безсрібництво. За надану допомогу люди хотіли віддячити старцю. Одні пропонували гроші, інші – з радості різні цінності. Але преподобний, пам’ятаючи слова: «туне приясте, туне дадите», - відмовлявся від подяки. Неодноразово батюшка сам роздавав гроші, коли бачив потребу. Адже деяким приходилось позичати гроші, щоб добратися до старця в Іловицю.

 За богоугодне подвижницьке життя, за чуйність до людського горя, Господь сподобив о. Амфілохія особливих дарувань: костоправства, цілительства та прозорливості. В народі і представниками влади старець рахувався костоправом. Але не всі могли зрозуміти, як людина з руками землероба здатна виконувати таку точну роботу. Бувало намалює на зламаній руці лінії перелому і відправить на рентген – лінії олівця точно співпадали з рентгенівським знімком. Самі лікарі дивувались такому дару. Привозили хворих з такими переломами, коли рука трималась на шкірі. Батюшка зложить, забинтує і каже: «Хрестись». І все стає на місце. Привезли до батюшки молодого чоловіка, який впав з мотоцикла і переламав ногу в двох місцях. Цілий місяць пролежав він в лікарні з гіпсом, а полегшення не було. Дружина забрала його з лікарні і привезла до о. Амфілохія. Знявши гіпс, старець побачив, що нога почорніла. В лікарні таку ногу могли ампутувати. Залишив батюшка його на квартирі в сусідів, щоденно приходив і змащував ногу маззю, яку сам варив з меду, масла і воску. таку мазь цілитель давав людям від різних хвороб: від білокрів’я, від екземи, від раку і інших хвороб. Вона допомагала, тому, що була освячена силою молитви. Через тиждень хвора нога стала здоровою, а молодий чоловік прославив Бога і Його угодника о. Амфілохія. Представники влади також звертались до старця, не знаходячи допомоги у кращих лікарів. Їм о. Амфілохій допомагав і як душ пастир, і як костоправ. Одержуючи милість від Господа через святого угодника, деякі з них таємно, починали вірити, а інші відкрито сповідали Христа Бога.

 По - особливому проявлявся у преподобного дар прозорливості. Відкривав йому Господь причини хвороб та одержимостей. Знав і про свої випробування. Казав, що люди полетять на Місяць і будуть доказувати , що Бога немає. Говорив і про той час, коли безбожники покаються. Когось застерігав від неправильного вибору професії, комусь допомагав опреділитися в житті. Одному благословив навчання в семінарії, іншому відкрив його майбутнє архієрейство. Духом відчував, що десь далеко у важку хвилину чада просять помолитися. Духовним оком бачив нечестиве зібрання, де планували знищити старця, а в його дворі збудувати садочок або лікарню. Знав, що святкує останній раз Різдво Христове, знав, що останній раз слухає зозулю. Передбачив свій похорон зимою, коли стануть мерзлу землю на гріб кидати. Казав, що буде, нарешті, прописаний в Почаєві навічно. Збулося пророцтво святого. Залишився він в Почаєві в своїх святих мощах. І, маючи дерзновіння перед Богом, продовжує допомагати людям і випрошує нам милості у Господа.

Протоієрей Василь Горюк, викл. ПДС"